5-Г Українська мова

 

Тема уроку: «Числівник»

1.     Що таке числівник?

Числівник – це частина мови, яка означає число, кількість предметів, їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? який? котрий?
Наприклад: п`ять, сорок три, восьмеро.

2.     Розряди числівників за значенням

Числівники поділяються на:

КІЛЬКІСНІ (означають кількість предметів, відповідають на питання скільки?)

Це:
1) цілі числа: п`ять, тринадцять;
2) дробові числа: одна третя;
3) збірні числа: троє, шестеро.
ПОРЯДКОВІ (означають порядок предметів при лічбі, відповідають на питання який?)
Четвертий, чотирнадцятий, сто двадцять другий.

3.     Групи числівників за будовою

Числівники є:

1) прості: один, три, двадцять;
2) складні: шістдесят, триста;
3) складені: сорок вісім; сто шістдесят сім.

        4. Відмінювання числівників

 Числівник ОДИН змінюється за родами, числами: один (ч.р.), одна (ж.р.), одне (с.р.) одні (мн.).
Числівник ДВА має форму чоловічого та жіночого роду: два (ч.р.), дві (ж.р.).
Деякі числівники мають рід. Вони змінюються за числами: 
Мільйон (ч.р.) – мільйони (мн.);
тисяча (ж.р.) – тисячі (мн.);
мільярд (ч.р.) – мільярди.
Усі порядкові числівники відмінюються як прикметники твердої групи (крім  третій): восьмий,  восьмого, восьмому, на восьмому.
У числівників частина
-дцять означає 10. При переносі слова ця частина не роз`єднується: двана-дцять, два-надцять, два-дцять.
Відмінювання  числівників ДВА, ТРИ,ЧОТИРИ
                                                    Ч. і с.рід             Ж. рід                      У всіх родах

Н.в. (хто?що?)                           два                      дві                            три, чотири
Р.в.  (кого?чого?)                     двох                    двох                          трьох, чотирьох
Д.в.  (кому?чому?)                   двом                   двом                        трьом, чотирьом
З.в.   (кого?що?)                       два, двох           дві, двох                   три, трьох, чотири, чотирьох 
О.в.  (ким?чим?)                      двома                 двома                       трьома, чотирма  
М.в. (на кому?на чому?)        (… )двох              (…) двох                 (…)трьох, чотирьох

Відмінювання числівників від 5 до 20
Н.в. (хто?що?)
                           шість                               сім
Р.в.  (кого?чого?)                      шести, шістьох             семи, сімох                                 
Д.в.  (кому?чому?)                   шести, шістьом            семи, сімом
З.в.   (кого?що?)                        шість, шістьох              сім, сімох
О.в.  (ким?чим?)                       шістьма, шістьмома   сьома, сімома
М.в. (на кому?на чому?)        (…) шести, шістьох       (…) семи, сімох 
Відмінювання числівника 30
Н.в. (хто?що?)                           тридцять
Р.в.  (кого?чого?)                      тридцяти, тридцятьох
Д.в.  (кому?чому?)                   тридцяти, тридцятьом
З.в.   (кого?що?)                        тридцять, тридцятьох
О.в.  (ким?чим?)                       тридцятьма, тридцятьома
М.в. (на кому?на чому?)        (…) тридцяти, тридцятьох

5. Правильна вимова числівників

Вимовляй правильно числівники

Одина́дцять
Двана́дцять
Чотирна́дцять
П`ятдесяти́
Вісімдесяти́
Шістдесяти́

Домашнє завдання:. У кожному рядку сховалися «зайві» слова. Знайти їх. До якої частини мови вони належать?

1) Чотири, один, п’ятірка, шостий. 2) Ходять, п’ять, сидять, стояти. 3) Восьмий, далекий, восьмиповерховий, давній. 4) Два, двійня, двійка, дворіччя. 5. Сорока, рушниця, мішок, сорок. 6) Бігти, червоніти,  їсти, п’ятий. 7. Дев’яносто, сто, двадцять, другий.

. У кожному рядку сховалися «зайві» слова. Знайти їх. До якої частини мови вони належать?

1) Чотири, один, п’ятірка, шостий. 2) Ходять, п’ять, сидять, стояти. 3) Восьмий, далекий, восьмиповерховий, давній. 4) Два, двійня, двійка, дворіччя. 5. Сорока, рушниця, мішок, сорок. 6) Бігти, червоніти,  їсти, п’ятий. 7. Дев’яносто, сто, двадцять, другий.

Тема уроку: «Займенник» 

1. ЗАЙМЕННИК

Займенник – це самостійна частина мови, що вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займенники, подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? (ніщо, вони, той, всякий, стільки).

2. СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ЗАЙМЕННИКІВ

У реченні займенник може бути тим же членом речення, що й іменник, прикметник, числівник:

  підметом (вчора я ходив у школу; ми просто йшли; хтось зазирнув у вікно); 

  означенням (зараз розповім про свої плани; ці дівчатка не з нашого класу);

  додатком (трохи заробив собі грошей; щось тебе не бачу); 

  обставиною (розуміння шукайте в собі); 

  іменною частиною складного присудка (щось ти сьогодні ніякий).

3. РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Займенники за своїм лексичним значенням і морфологічними ознаками поділяються на дев’ять розрядів:

особові

я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони

зворотний

Себе

питальні

що? хто? скільки? який? чий? котрий?

відносні

Що, хто, скільки, який, чий, котрий

присвійні

мій, твій, наш, ваш; його, її, їхній, свій;

вказівні

цей, оцей, сей, той, стільки, такий, отакий

означальні

весь, всякий, сам, кожний, самий, інший

неозначені

абихто, абищо, будь-який, скільки-небудь

заперечні

ніщо, ніякий, нічий, аніхто, аніщо, аніякий,

4. МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЗАЙМЕННИКА

Головні морфологічні ознаки займенника - це:

рід (якщо є):

чоловічий

 

жіночий

 

середній

він, котрий, мій, анічий, наш

вона, котра, моя, анічия, наша

воно, котре, моє, анічиє, наше

число (якщо є):

однина

множина

весь, вся, все

всі

цей

ці

відмінок:

називний

родовий

давальний

знахідний

орудний

місцевий

хто

кого

кому

кого

ким

(на)кому, на кім

твій

твого

твоєму

твій (твого)

твоїм

(на)твоєму, твоїм

Займенники мають словозмінну морфологічну ознаку відмінка (хто- кого, кому, ким, (на) кому). Займенники, співвідносні з прикметниками, можуть мати, крім відмінка, ще й словозмінні морфологічні ознаки роду та числа (чий- чия, чиє, чиї).

Домашнє завдання:Випишіть займенники й поставте до них питання.

Курча, воно, синій, наш, мільйон, ваш, відстань, святковий, твоя, тисяча, очерет, мої, дванадцять, він, ранній, вони, обличчя, цей, сорок чотири, я, сподіватися, ви, стілець, триста, ти, прагнути, прізвище, вона, дев’ять, ми, художній.

Це завдання на 22 та23 вересня відповідно!

Тема уроку: «Дієслово. Правопис дієслів. Літери, що позначають голосні звуки у закінченнях дієслів. Не з дієсловами. Правопис -шся, -ться в кінці дієслів» 

1.     Дієслово

Дієслово  це частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити (зробити)?.

Неозначена форма дієслова (інфінітив), називаючи дію або стан, не вказує на особу, число, час і відповідає на питання що робити? що зробити? Інфінітиву властивий суфікс -ти (-ть), після якого може вживатися суфікс -ся.

2.     Морфологічні ознаки дієслова.

Дієслова мають такі граматичні категорії: час, число, особу, рід (у минулому часі).

3.      Літери, що позначають голосні звуки у закінченнях дієслів.

Якщо в 3-й особі м н ож и н и дієслово має закінчення -уть, -ють (вони       пишушь, працюют ь), то в закінченнях інших особових форм дієслова пишемо е (є): т и пишеш, працюєш; м и пишемо, працюємо, ви пишете, працюєте. Якщ о в 3-й особі множини дієслово має закінчення -ать, -ят ь (вони бачать, стоят ь), то в закінченнях інших особових форм дієслова пишемо и ('і): т и бачиш, стоїш; ми бачимо, стоїмо; ви бачите, стоїте.

4.     Не з дієсловами.

З дієсловами частка не завжди пишеться окремо, крім слів, які без не не вживаються: неволити, нездужати, незчутися, ненавидіти, непокоїти, непритомніти, нетерпеливитися, нетямитися, нехтувати.

5.     Правопис –шся, -ться в кінці дієслів.

В українській мові дієслова на -шся, на відміну від російської мови, завжди пишуться без м’якого знака. А дієслова на -ть, -ться завжди пишуться з м’яким знаком (у російській мові написання м’якого знака визначається за питанням, поставленим до дієслова).

Домашнє завдання:. Спишіть прислів’я, вставляючи замість крапок потрібну букву.

1. Люб..ш у гостях бувати, люби ж гостей і приймати. 2. Гарними розмовами гостей не наси т..ш . 3. У лиху годину взн а..ш вірну людину. 4. Правду похова..ш , та і сам з ями не ви ліз..ш . 5. Одна доля, одне лихо людей докупи звод..ть. 6. Одним пальцем і голки не вдерж..ш . 7. Не той господар землі, хто по ній брод ..ть, а той, хто по ній за плугом ход..ть. 8. Плачем лиха не виплач..ш .

Тема уроку: «Прислівник. Правопис вивчених прислівників» 

1.     Прислівник

Прислівник – незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, іншої ознаки, предмета або вказує на обставини, за яких відбувається подія чи явище: Надзвичайно весело, стежка навпростець, побачимося опівдні.

2.     Морфологічні ознаки

На відміну від інших самостійних частин мови прислівник не змінюється ані за числами, ані за відмінками, не має він також і ознак роду.

Прислівник не має закінчення.

3.     Синтаксична роль

У реченні прислівник найчастіше пов’язаний за змістом із дієсловом-присудком і є обставиною: Дорога додому пролягала через ліс. Іноді прислівник, повязаний за змістом із іменником, є означенням: Нам перейшли шлях уповні та Місяць уповні заглянув у вікно. Прислівник може бути вставним словом: Що таке, по-вашому, щастя?

Домашнє завдання:. Випишіть прислівники, поставте до них питання.

Чудовий Дніпро в тиху погоду, коли вільно і плавно мчить крізь ліси і гори повні води свої. Мало який птах долетить до середини Дніпра. Розкішний! Немає рівної йому ріки на світі. Чудовий Дніпро і вночі, і вдень. Синій-синій, рухається він плавним розливом, і серед ночі, як серед дня, видно його так далеко, як тільки може бачити людське око 

Домашнє завдання на 24 та 25 вересня!