Привіт, мої п'ятикласники! Опрацьовуйте тему "Прикметник". це матеріал на 2 уроки. Бажаю успіхів=)
Тема уроку: «Іменник. Правопис іменників»
- Сьогодні ми детально поговоримо про одну частину мови. Яку? Спробуйте відгадати.
Всі на світі добре знають,
Що предмет я означаю.
- Хто чи що, - ви запитайте
І про мене все дізнайтесь.
Я істота й неістота:
Парта, зайчик, дошка, котик.
Маю рід, число, відмінок
І чотири аж відміни.
Хто я? Знайте достеменно:
Називаюсь я ... (іменник)
1. Іменник
Отже, іменник – це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що? Морфологічні ознаки іменника – рід, число та відмінок.
2. Рід іменника
Рід: чоловічий, жіночий, середній.
Чоловічий – портфель, олівець, вчитель;
Жіночий – крейда, школа, дівчина;
Середній – вікно, світло, гніздо.
3. Число іменника
Число: однина чи множина
учень – учні;
підручник – підручники;
вчитель – вчителі;
2. Відмінок іменника
В українській мові виділяюсь сім відмінків:
Називний відмінок – хто? що? – дошка
Родовий відмінок – кого? чого? – дошку
Давальний відмінок – кому? чому? - дошці
Знахідний – кого? що? – дошку
Орудний – ким? чим? – дошкою
Місцевий – на(в) кому? на(в) (у) чому? – на дошці
Кличний – дошко
3. Назви істот і неістот
Також іменники поділяють на істоти та неістоти.
Назви істот – хто? – учень, люди, птах.
Назви неістот – що? – вітер, урок, олівець.
До істот відносять іменники, що вказують на назву людей, їх імена, прізвища, назви птахів, тварин, літературних героїв, тощо. Наприклад: вчитель, Іван, Петров, кішка, Буратіно, лісоруб.
До неістот відносять слова, які називають неживі предмети, явища природи, абстрактні поняття. Наприклад: стіл, вітер, будинок, питання.
6. Іменники загальні і власні
За своїм смисловим значенням і граматичними властивостями іменники поділяються на дві групи: загальні і власні.
Переважну більшість у мові становлять загальні іменники, що означають узагальнені назви однорідних предметів, – назви, спільні для ряду однотипних предметів, істот, явищ, понять: книжка, учень, місто, виставка, сад, море, блискавка, природа, бадьорість тощо.
Записати уривок з тексту. Підкреслити іменники. Які з них є назвами істот, а які – неістот? Визначте рід іменників, число і відмінок.
Про осінь кажуть: золота. А я додав би: ще й багата. Йдучи по селах і містах, вона несе з собою свято. І я за щедрий урожай, який зібрати нам вдалося, вручу їй теплий коровай і верес, вплетений в колосся. Не встигла осінь відпочити, пройтись лісами і садами, все листя їй позолотити, намилуватися плодами, а вже земля про літо мріє і я спішу її зорати, щоб золотим зерном засіять поля на урожай багаті.
Вправа 3. Провідміняти іменники дівчина, кінь, озеро. Виділити закінчення.
. Вибірковий диктант «Ключ». Виписати іменники. З їхніх перших літер складеться слово – ключ.
Перемога, весело, кожен, орнамент, дорога, високо, прекрасний, одяг, допомагати, творити, робота, повільний, острів, великий, три, синій, журба.
Тема уроку: «Прикметник. Голосні звуки у відмінкових закінченнях прикметників»
1. Самостійна частина мови – прикметник.
Прикметник – це самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета або його належність комусь та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?
2. Морфологічні ознаки прикметника.
Прикметник змінюється за родами, числами й відмінками, і ці його форми залежать від форм іменника, з яким прикметник узгоджується: шкільний сад – шкільного саду; осінні канікули – осінніх канікул.
3. Роль прикметників у мовленні.
Прикметники допомагають описувати картини, упізнавати предмети, змальовувати зовнішність, створювати словесні портрети, складати тексти-описи. Отже, використання прикметників у мовленні робить його образним, багатим, емоційним.
4. Відмінкові закінчення прикметників
Розрізняють такі різновиди відмінювання прикметників: відмінювання прикметників твердої та м’якої груп.
До твердої групи належать прикметники, основа яких закінчується твердим приголосним:білий, красивий, кореневий, дивовижний, заможний, пильний, Наталчин, сестрин.
Прикметники твердої групи в називному відмінку однини мають закінчення -ий, -а, -е: новий, нова, нове.
До м’якої групи належать прикметники, основа яких закінчується м’яким приголосним: давній, ранній, мужній, безкраїй, кутній, всесвітній, братній, прийдешній, внутрішній.
Прикметники м’якої групи в називному відмінку однини мають закінчення -ій, -я, -є, а в словах з основою на й — -й, -є: всесвітній, всесвітня, всесвітнє; безкраїй, безкрая, безкрає.
У родовому, давальному і місцевому відмінках однини відмінкові закінчення прикметників м’якої групи всіх трьох родів збігаються з відповідними відмінковими закінченнями прикметників твердої групи: великого — великому, синього — синьому.
У давальному і місцевому відмінках однини прикметники жіночого роду мають закінчення -ій-(-їй-): дружній сім’ї, молодій жінці, у смерековій хаті, на тихій вулиці.
В орудному відмінку однини прикметники жіночого роду з основою на шиплячий мають закінчення -ою: найбільшою частиною, лисячою норою, плакучою вербою.
У місцевому відмінку однини прикметники чоловічого і середнього роду можуть мати паралельні закінчення -ому, -ім: на синьому — на синім, на далекому — на далекім, на гарячому — на гарячім.
У н а з и в н о м у відмінку м н о ж и н и прикметники всіх трьох родів твердої і м’якої груп мають закінчення -і, а в словах з основою на й — -ї: Наші мирні ліси і озера прозорі, земляки твої рідні, колгоспні лани, наші тихі орловські замріяні зорі вже давно виглядають тебе із війни.
Спишіть. Замість крапок поставте прикметники у потрібному роді, числі, відмінку.
Калина – це символ ... землі, ... краю, ... хати. Не було колись в ... селі хати, біля якої не кущувала б калина. Йдеш, бувало, селом, а хати наче в коралях, червоніють ... намистинками до ... заморозків. А як потрібна була калина в ... обрядах, ... коровай неодмінно прикрашали пучечком цих ягід (За В. Скуратівським).
Довідка: рідний, отчий, батьківський, український, пізній, густий, народний, весільний.
Спишіть. Замість крапок поставте прикметники у потрібному роді, числі, відмінку.
Калина – це символ ... землі, ... краю, ... хати. Не було колись в ... селі хати, біля якої не кущувала б калина. Йдеш, бувало, селом, а хати наче в коралях, червоніють ... намистинками до ... заморозків. А як потрібна була калина в ... обрядах, ... коровай неодмінно прикрашали пучечком цих ягід (За В. Скуратівським).
Довідка: рідний, отчий, батьківський, український, пізній, густий, народний, весільний.
Відредагувати словосполучення. Визначити головне і залежне слова в них. Указати на рід і відмінок. Обґрунтувати свою думку.
Теплий вітер, зимова пальто, зубна лікар, яскрава веселка, молоде обличчя, стрункий тополя, швидкий струмок, дрімуча ліс, осіннє пора, вечірня зірка, літня зоря, спіле яблуко.
ТЕСТИ
1. Скільки іменників у рядку:
Весна, святковий, працювати, чесно, свято, чудово.
а) один;
б) два;
в) три;
г) чотири.
2. Всі іменники – назви істот у рядку:
а) осінь Україна, земля;
б) мова, книжка, день;
в) людина, учень, студент;
г) троянда, академія, держава.
3. Всі слова – іменники у рядку:
а) голос, дощик, іскристий;
б) прозорий, чистий, свято;
в) мова, кількість, пісня;
г) струмок, природа, радісно.
4. Скільки прикметників у рядку:
Розмір, великий, різкий, форма, теплий, місяць, яскраво.
а) один;
б) два;
в) три;
г) чотири.
5. Словосполучення «іменник+прикметник» в орудному відмінку написані з помилками у рядку:
а) українською піснею, осіннім листям;
б) синею хмарою, ріднею земльою, смачною їжою;
в) великою радістю, дужим плечем, жовтим курчам;
г) веселою подругою, сивим волоссям.
6. Усі подані прикметники мають наголос на другому складі у рядку:
а) веселий, підземний, блакитний;
б) щедрий, теплий, яскравий;
в) сонний, високий, невеличкий;
г) росяний, зелений, вільний.
Тема уроку: РМ
№3 «Стилі та типи мовлення. Особливості аудіювання як виду мовленнєвої
діяльності»
Стилі
мовлення
Стиль мовлення – це
система мовних засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером
висловлювання.
Художній стиль
Художній
стиль є складним сплавом,
у якому відображається все багатство національної мови. Тут можливе поєднання
елементів усіх стилів літературної мови. Засобами художнього слова через
систему образів художній стиль впливає на розум, почуття та волю читачів,
формує їхні ідейні переконання, моральні якості й естетичні смаки.
Образність відрізняє художній стиль від решти стилів. Використання
мовних засобів зумовлено його призначенням – образно відтворити
дійсність. Мова художньої літератури характеризується виключним багатством
лексики і фразеології. У художні твори вводяться історизми, архаїзми,
діалектизми, елементи просторіччя, навіть жаргонізми. Приклад
архаїзмів: Німим отверзуться уста. Приклад
діалектизмів: «В Яремчі, неподалік від водоспаду, сидів гуцул у кептарику,
в брилку, у вишитій сорочці і палив люльку. Поряд лежали полотняні бесаги з
якимось кадібком, купленим у Яремчі на ярмарку, біля бесагів витяглись ноги у
білих гачах».
У
художньому стилі широко використовується емоційно-експресивна лексика:
синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, фразеологізми. Для передачі думки використовуються різноманітні художні засоби
(епітети, метафори, порівняння, символи тощо).
Науковий стиль
Основна функція наукового стилю — повідомлення. Твори,
написані в цьому стилі, містять наукову інформацію, тому до нього ставляться
жорсткі вимоги в дотриманні норм. Сфера застосування
наукового стилю — наукові й науково-технічні праці, призначені для спеціалістів,
підручники для вищих шкіл.
Основні
ознаки наукового стилю: ясність і предметність тлумачень, логічна послідовність
і доказовість викладу, узагальненість понять і явищ, об’єктивний аналіз,
точність і лаконічність висловлювань, аргументація та переконливість тверджень. Головна ознака наукового
стилю — термінологічність.
Твори в науковому стилі насичені абстрактною лексикою. Загальновживані
слова використовуються, як правило, лише в одному зі своїх значень. У
науковому стилі допускається повторення тих самих слів у невеликому за
розмірами тексті. Це обумовлено необхідністю точно й однозначно виражати думку. У
науковій мові переважають складні речення.
Публіцистичний стиль
Основна функція публіцистичного стилю — формування
громадської думки. У публіцистичному творі потрібно не тільки подати
інформацію, а й пояснити її з певних позицій, переконати читача в правильності
цих позицій. Поєднання логічності викладу матеріалу з емоційно-експресивним
забарвленням є важливою особливістю публіцистичного стилю.
Публіцистичному стилю властиві короткі прості речення, часто питальні
або окличні, звертання, вигуки. Лексика його носить переважно
суспільно-політичний характер. Часто публіцистичні тексти мають форму
діалогу.
Офіційно-діловий стиль
Офіційно-діловий
стиль — це стиль
документів. Він використовується для спілкування в державному, політичному і
господарському житті; у ділових стосунках між державами, установами та окремими
громадянами суспільства. Офіційно-діловий стиль відрізняється від інших
наявністю стандартизованості, тобто використанням сталих зворотів, однотипових
виразів та вживанням спеціальної офіційно-ділової термінології. Текст,
складений в офіційно-діловому стилі, має бути змістовним, точним, стандартним та
інформативним. Побудова речень відзначається лаконізмом, речення структурно чіткі.
Розмовний стиль
Розмовний
стиль виконує функцію
спілкування. Він характеризується невимушеністю і простотою форм. Розмовним
стилем люди користуються в усіх сферах життя: у побуті, у сім’ї, на виробництві.
Основне призначення цього стилю — бути засобом впливу й невимушеного
спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями,
з’ясування виробничих і побутових стосунків.
Лексику розмовного стилю представлено великою кількістю експресивних та
емоційно-забарвлених слів, зокрема метафор, порівнянь, синонімів,
фразеологізмів, фольклоризмів, діалектизмів, просторічних та скорочених слів,
вигуків тощо.
У розмовному мовленні широко використовуються прості речення, переважно
короткі (неповні, обірвані, односкладні). Розмовне мовлення здебільш спонтанне,
непідготовлене, тому його компонентами є позамовні елементи: міміка, жести,
поширена ситуація.
Релігійний стиль
Релігійний стиль використовується у релігійних службах, текстах релігійного змісту (Біблії). Особливістю цього стилю є вживання старослов’янізмів і церковнослов’янізмів.
. Типи мовлення
В українській
мові існує три типи мовлення: опис,
розповідь, роздум. Кожна людина впродовж свого життя перебуває в різних
ситуаціях і користується різними типами мовлення.
Розповідь
– повідомлення про певні події, що відтворюються в часі. Загальна
структура розповіді наступна: початок, розвиток, кінець події. Розповідь має
деякі різновиди: повідомлення, оповідання, відповідь, найменування, перелік,
оголошення.
Опис
– розповідь про властивості, ознаки певного предмета або
явища. В ньому подається характеристика людини, предмету, явища природи шляхом
перерахунку їх суттєвих ознак. Головне
в описі – надати читачу повне, конкретне або цікаве уявлення про головний
об’єкт. Описи бувають: пейзажні, портретні, інтер’єру, характеристики явищ,
предметів, людини.
Близькою до
опису є оцінка предмета (явища). Але якщо в описі ми описуємо зовнішні
чи внутрішні характеристики предмета, то в оцінці ми оцінюємо ці його
характеристики. Н.: Дівчинка мала чорне волосся, блакитні очі і дуже милу
посмішку (опис). Дівчинка була дуже щедрою, доброю і завжди приходила на допомогу
(оцінка).
Роздум
– висловлювання про причини якостей, ознак, подій. У роздумі
обов’язково присутні три частини: теза, докази, висновок. Чисті описи, роздуми,
розповіді використовуються рідко. У текстах найчастіше зустрічається, що описи
входять до змісту розповіді або зв’язані з роздумом, або роздум може
доповнювати розповідь.
Робота з таблицею «Типи мовлення»
V Домашнє завдання
1.
Вивчити теоретичний матеріал із зошита.
2.
Виписати 2 невеличких (5-6 речень) тексти різних стилів
мовлення. Визначити їх тему, мету, сферу використання.
